БУТОНЬЄ́РКА, и, ж. Квітка або букетик квітів, який приколюють до вбрання або всилюють у петельку. Гергардт Пешке зодягнутий у старосвітську чорну пару, з бутоньєркою в петельці (Ю. Янов., І, 1954, 202).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 266.