БУТ ¹, у, ч. Будівельний камінь, що використовується головно для фундаменту. Для мурування вживали в основному бут (рваний камінь) на глині (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 254).

БУТ², у, ч., діал. Молода зелена цибуля. Він і веде нас до себе на город молодий бут поливати (Морд., І, 1958, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 264.

Бут, та, м.

1) Молодой зеленый лукъ.

2) Сапогъ. Як будемо мастеровать, скажемо сі бути ковать золотими підківками. Pauli. II. 157.

3) Щебень. Желех.

4) Фундаментъ? Хотіли хоча б бут забутить на осінь — нехай устоюється, так не прийдеться. Новомоск. у. ( Залюбовск.). См. Бутити.

5) мн. Бути. Родъ игры у мальчиковъ. Желех. Ум. Бутик.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 116.