БУРЯКОВІ́ТИ, і́є, недок., рідко. Ставати темно-червоним з синюватим відтінком. Від такого зухвальства Ігнатьєв на мить занімів.., і його синювато-бліде обличчя знову стало буряковіти (Собко, Справа.., 1959, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 262.