БУРЯКО́ВИЙ, а, е.
1. ІІрикм. до буря́к. Гуде над буряковими плантаціями літак, оббризгуючи буряки хімікалією від довгоносика, і совки… (Вишня, День.., 1950, 36); // Вигот. з буряків. — Неначе хто помочив пальці в буряковий квас та лапнув тебе за щоку? — спитав Мина насмішкувато (Н.-Лев., II, 1956, 120); // Який міститься в буряках. Звичайний буряковий цукор.. належить до групи дисахаридів (Заг. хімія, 1955, 438); // Який пошкоджує буряки. Буряковий довгоносик.
2. Який має колір буряка; темно-червоннй з спині гатим відтінком. Любила [Кошицька] при малюванню.. підмінювати фарби. Замість бурякового обрамовання [обрамування] дасть синє (Фр., IV, 1950, 210); Давид дивився, як молоток та молот місили червоний шмат заліза. Вже буряковий він, темнішої. (Головко, II, 1957, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 262.