БУРШТИНО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до буршти́н; // Зробл. з бурштину. В світлицю, подзвонюючи бурштиновим намистом, увійшла Плачиндиха (Стельмах, Хліб.., 1959, 318).
2. Який має колір бурштину; прозоро-жовтий. В повітрі дощ, і гречка пахне тепло. Немов розлився бурштиновий мед (Рильський, III, 1946, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 262.