БУ́РЦІ, ів, мн. (одн. бу́рець, рця, ч.), заст. Баки. Нас впустив лакей з здоровими бурцями на щоках (Н.-Лев., І, 1956, 598).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 262.