БУРУНДУКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до бурунду́к. Унизу під ногами чавкало болото, а вище так позаростало кущами, що доводилося безперервно.. плигати через уламки старих дерев, провалюватись ногами в листя та старі бурундукові нори (Трубл., І, 1955, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 261.