БУРУ́ЛЬКА, и, ж. Льодинка, що утворилася при стіканні рідини і має форму загостреної донизу палички. Бурульки, що знай кругом бряжчали. Уже зовсім пообпадали (Гроб., І, 1957, 71); На вусиках у Чупринів-ського танули дрібненькі льодові бурульки (Грим., Сни.., 1950, 205); * У порівн. Серце Мишунине розтоплювалось, як крижана бурулька (Ю. Янов., II, 1954, 145).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 261.

Бурулька, ки, ж.

1) Точеная головка у палки.

2) Ледяная сосулька. Із льоду бурульки, що знай кругом брязчали (у вовка), уже зовсім пообпадали. Греб. 386.

3) Трубка? В ніс втеребив (чорт) дві бурульки, з бурульок, мов з кухви, б’ють під стелю через рульки джерела сивухи. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ. 103).

4) Московська бурулька. Кукишъ. Ном. № 3265. Ум. Бурулечка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 114.