БУРТ, у, ч.

1. Велика купа (картоплі, буряків, зерна, гною та ін.). По півкілометра бурти картоплі, Овець отари, табунами гуси Гуляють на просторах Білорусі (Дор., Єдність, 1950, 105); При вивезенні гною восени і зимою його складають в полі в бурти і прикривають землею (Колг. Укр.. 12, 1956, 2); На току лежали великі бурти зерна (Рад. Укр., 18.IX 1956, 2).

2. Невеликий горбок, насип, підвищення.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 261.

Бурт, ту, м.

1) Пазъ, желобокъ въ столбахъ для закладыванія досокъ. Подольск. г. Лебед. у.

2) = Буртниця. Мик. 181.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 114.

бурт = бу́рта —

1) велика купа картоплі, буряків, зерна, гною і т. ін.; довгасті купи буряків і картоп­лі утеплюють на зиму соломою й землею, зберігаючи їх таким чи­ном. Цілі бурти огірків лежять (Словник Грінченка); Вже буряки пора копати, Возить, складати у бурти (П. Засенко);

2) насип, го­ра, бугор. Із трупів бурти насипає [Турн] (І. Котляревський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 60.