БУРСА́К, а́, ч. Вихованець бурси (в 1 знач.). Попенко розказує про своїх знайомих бурсаків, про їх завзяття, про п’яницькі бенкети (Мирний, І, 1954, 340); Вигравали музики. Вище за коней злітали на прудких ногах козаки, на них заздрими очима дивилися бурсаки, висипавши із Братського монастиря (Панч, Гомон. Україна, 1954, 100).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 260.