БУРОВИ́Й, а́, е́. Стос. до буріння; Признач. для нього. Йдемо, а за нами ростуть по трасі бурові вишки (Дор., Серед степу.., 1952, 8); // Який працює на бурінні. Буровий майстер.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 260.