БУРНУ́С, а, ч., заст. Просторе жіноче пальто з широкими рукавами. Вони [панни] були позавірчувані в шуби, в бурнуси, в кохти (Н.-Лев., II, 1956, 70); // Рід плаща або накидки. А та стоїть собі під тином Та вовну білую пряде На той бурнус йому святешний (Шевч., II, 1953, 306).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 260.