БУРМІ́СТР, а, ч., іст.

1. Те саме, що бургомі́стр. Одні кажуть: "Чим він досі Був у нас? Цехмістром! Тепер його за заслугу Виберім бурмістром!" (Фр., ХІ, 1952, 267).

2. У Росії за часів кріпацтва — призначений помі лянин мусив працювати неодмінно на свого пана в такі дні, коли бурмістр укаже (Ленін, 6, 1949, 321).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 260.