БУРЛО́, а́, с., діал.: ◊ Зби́ти бурло́ — зняти бучу, шарварок. Хлопці гасали по припічках і збили таке бурло, що не видно було світа (Вас., І, 1959, 166); Текти́ бурло́м — текти бурхливо. Вода у Дніпрі тече бурлом, а не тихо, як у Донці (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 260.

Бурло, ла, м. Ругань, ропотъ. Мнж. 176. Збити бурло. Поднять сварливый шумъ. Мнж. 176. Бурла бити. Бездѣльничать. Що день тобі у Бога бурла б’є та каламуте. Павлогр. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 113.