БУРЛИ́ВО. Присл. до бурли́вий. Кохання заворушилось в його душі бурливо та шумливо (Н.-Лев., III, 1956, 29).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 260.