БУРЛА́ЧКА, и, ж. Жін. до бурла́ка 1 і бурла́к 1. В корчмі служила за наймичку стара баба, бурлачка з Подільської губернії (Н.-Лев., II, 1956, 217).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 260.

Бурлачка, ки, ж. Бездомная женщина, батрачка. Левиц. ПЙО. І. 165.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 113.