Про УКРЛІТ.ORG

бурлакувати

БУРЛАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. заст. Не мати постійної роботи і постійного місця проживання; бути бурлакою (у 1 знач.). Йому [Миколі] так огидло бурлакувать, так забажалось осістись і оселитись на одному місці (Н.-Лев., II, 1956, 240).

2. Бути одиноким, несімейним. — Ти б одружився, сину!..Другі твоїх літ дітками любуються, а ти есе бурлакуєш! (Мирний, II, 1954, 230); Сам собі їсти варить, сорочки пере… бурлакує старий причуда (Вас., І, 1959, 140).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 259.

вгору