БУ́РИТИ¹, рить, недок., діал. Литися, сильно текти. Бурить як з барила (Сл. Гр.).

БУ́РИТИ², рю, риш, недок., перех., діал. Хвилювати. Всі живемо боротьбою. Всім хитрий демон часто бурить кров (Фр., ХІIІ, 1954, 294).

БУРИ́ТИ, рю, ри́ш, недок., перех. Свердлити грунт або гірську породу спеціальним інструментом. Там, де немає балок і ярів, бурять свердловини, щоб використати на службу врожаєві і підземні води (Хлібороб Укр., 2, 1964, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 258.

Бурити, рю, риш, гл.

1) Разрушать, ниспровергать, разорить.

2) Сильно лить, литься. Бурить як з барила.

3) Волновать, возмущать.

4) Рыть. Киртиця бурит землю. Вх. Лем. 395.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 112.