БУ́РИЙ, а, е. Темно-коричневий із сіруватим або червонуватим відтінком. Бурою гадюкою віється по степу шлях битий (Мирний, IV, 1955, 321); Бура перекопська рівнина лежить між морями, як величезний, вигорілий на сонці полігон (Гончар, Маша.., 1959, 64).

◊ Бу́ре вугі́лля див. вугі́лля.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 258.

Бурий, а, е.

1) Бурый, сѣрый. Бурий, як вовк. Фр. Пр. 130.

2) О головномъ уборѣ: въ складкахъ, въ сборкахъ. Вх. Уг. 225.

3) Сердитый, разсерженный. Фр. Пр. 130.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 112.