БУРЖУ́ЙКА, и, ж., розм.

1. Жін. до буржу́й. — Буржуйка! — сказав з люттю в голосі столяр. — Хіба в неї совість чиста? Невинних людей посадила до в’язниці… (Шиян, Гроза.., 1956, 213).

2. Невелика залізна грубка. І згадаєм не ліжко, не хату, не сад, А старі бліндажі.., І обтесаний стіл.., І залізну "буржуйку" (Мал., II, 1956, 142).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 258.