БУРЖУ́Й, я, ч., розм. Те саме, що буржуа́. — Царя.. уже нема — скинули. А тепер і до буржуїв черга підійшла. До поміщиків та фабрикантів (Головко, II, 1957, 496); * У порівн. [Дудар:] Ти, браток, просто кажи: живете в городі, як буржуї (Мик., І, 1957, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 258.