БУРЕВІ́СНИК, а, ч.

1. Великий морський птах з чорно— або буро-білим оперенням і довгими вузькими крилами. Немов шалені, то припадали до хвиль, то шугали вгору прудкі буревісники (Збан., Сеспель, 1961, 5).

2. перен. Провісник бурі. Сам Горький з нами вів розмову, Наш буревісник-більшовик (Нагн., Вибр., 1950, 249).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 257.