БУРЕВІ́СНИЙ, а, е. Який віщує бурю. Тичина вводить у переджовтневу українську лірику пейзажі буревісної природи, які символізують соціальний протест (Укр. літ., 10, 1957, 17); Лунали [над Львовом] революційні промови і пісні, і розносив їх повсюди буревісний вітер зі сходу (Цюпа, Назустріч.., 1958, 127).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 257.