БУРА́ВИТИ, влю, виш; мн. бура́влять; недок., рідко. Те саме, що свердли́ти. Гуділа машина, включена в електричний струм, свердлик буравив порожне повітря (Тудор, Вибр., 1949, 292); * Образно. Важкі думи буравили мозок Храпчука (Жур., Звич. турботи, 1960, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 257.