БУР’ЯНУВА́ТИЙ, а, е. Засмічений бур’яном. Бур’янувате сіно (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 263.

Бур’Януватий, а, е.

1) Смѣшанный съ горными травами. Бур’янувате сіно. Конст. у.

2) Заросшій сорными травами. Бур’януваті городища. К. XII. 130.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 115.