БУР’ЯНЕ́ЦЬ, нцю́, ч. Зменш. до бур’я́н. Стежечки дбайливо прометені, земля між квітами на клумбах просапана, бур’янець виполений (Кучер, Чорноморці, 1956, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 263.