БУР’Я́Н, у́, ч. Трав’яниста рослина, що не культивується людиною, але росте в посівах культурних рослин, а також на необроблюваних землях. Де колись були бур’яни, там тепер широкі лани (Укр.. присл.., 1955, 349); Бур’ян, Будяк колючий з кропивою Коло криниці поросли (Шевч., II, 1953, 317); Почнуть кущі [винограду] бур’яном заростати — знов сапа в роботі, знов мозолі на руках (Коцюб., І, 1955, 191); Глибокі ущелини й урвище заросли бур’яном і полином (Донч., II, 1956, 276); Бур’янизавдають сільському господарству величезної шкоди (Колг. енц., І, 1956, 149); * Образно. Як парость виноградної лози. Плекайте мову. Пильно й ненастанно Політь бур’ян. Чистіша від сльози Вона хай буде (Рильський, III, 1961, 211); — Може, серед ваших людей і небагато того сміття-бур’яну, та тільки заважає він вашим колгоспникам (Вишня, І, 1956, 392); * У порівн. Паліїв війни проклятих ми навік безжально скосим, ми підкосим, як бур’ян (Тич., II, 1957, 250).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 263.

Бур’Ян, ну, м. Сорная трава. Чуб. V. 670. Лежав у бур’яні бровко муругий. Котл. Ен. ІІІ. 38. Дунай засихав, зіллям заростав, зіллям-бур’яном, усяким квітом. Н. п. Ум. Бур’янець, бур’янчик. Чуб. V. 1034. Ув. Бур’янюка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 115.

бур’я́н (зменшене — бур’яне́ць) — некультивована трав’яниста рос­лина; шкідник культурних рос­лин; символ запустіння, занедбання; у Т. Шевченка — все чу­же, вороже, шкідливе на україн­ській ниві, що приглушує, вбиває розвиток національного життя: «Заснула Україна, бур’яном укри­лась»; існує прикмета: «Коли влітку високі бур’яни, буде багато снігу»; також весняна (й літня) городня зелень, що йде в їжу. Дунай засихав, зіллям заростав, зіллям-бур’яном (пісня); Одарочка та Дем’ян побилися за бур’ян (при­слів’я — про злиденних чи бідних людей, які сперечаються ні за що, за дрібницю); Літом сякий-такий бур’янець, а хліба буханець, та й си­тий чоловік (М.Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 61.