БУ́НКЕР, а, ч. Вмістище для недовгого зберігання і перевантаження сипких матеріалів; може бути складовою частиною якоїсь машини (напр., комбайна і т. ін.). Під бункер одна за одною підходять автомашини, які вивозять хліб у державні засіки. Дві-три хвилини витрачається на завантаження кожної (Рад. Укр., 12. VII 1961, 1); Сонце припікало, ячмінь був сухий.., в бункер текло золоте зерно (Збан., Любов, 1957, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 256.