Бундячитися, чуся, чишся, гл. = Бундючитися. Возний, — так і бундячиться, що помазався паном. Котл. Н. П. 387.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 110.