БУМА́ЖКА, и, ж., розм., заст., рідко. Зменш. до бума́га. Було, писар, коли тільки побачить, що суддя у колегію йде, зараз і хова усі бумажки (Кв.-Осн., II, 1956, 179).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 255.