Про УКРЛІТ.ORG

бумага

БУМА́ГА, и, ж., розм., заст., рідко. Ділове письмове повідомлення, розпорядження або інший офіційний документ. На Щуку хтось бумагу в суд подав (Гл., Вибр., 1957, 74); На другий день летіла од предводителя до губернатора бумага (Мирний, II, 1954, 275).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 255.

Бумага, ги, ж.

1) = Папір.

2) Паспортъ; документъ. Іде до панії, щоб бумагу їй дала; а пані: Не хочу я, не дам тобі бумаги і їхати не пущу. МВ. У волость аж три бумазі прийшло: кажуть, якісь начальники їхатимуть. Лубен. у. Ум. Бумажка, бумажечка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 110.

вгору