БУ́ЛЬБАШКА, и, ж.

1. Водяний або мильний пухир; банька. А надворі дощик іде, аж бульбашки дмуться (Сл. Гр.); Його з непоборною силою тягне знизу наверх, як ті бульбашки повітря, що з дна криниці тиснуться вгору (Фр., III, 1950, 258); Січе дощ. Бульбашками береться поверхня води (Шиян, Баланда, 1957, 64).

◊ Ми́льна бу́льбашка — про щось нетривке, нецінне. — А що ж діяти? — розпалився Калиновський. — Невже всі наші постанови — фікція, мильна бульбашка? (Тулуб, Людолови, І, 1957, 94).

2. рідко. Порожниста кулька. У термометрі.. скляна дудочка з бульбашкою на кінці (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 254.

Бульбашка, ки, ж.

1) Водяной или мыльный пузырь. Чуб. II. 566. А на дворі дощик іде, аж бульбашки дмуться. Грин. ІІІ. 391.

2) Пустой шарикъ. У термометрі…. скляна дудочка з бульбашкою на кінці. Ком. II. 78.

3) Цвѣточная почка. Сквир. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 109.