БУЛА́НИЙ, а, е. Світло-рудий (про масть коня). Сідлай коня вороного, а під себе ще буланого (Чуб., V, 1874, 41); // у знач. ім. була́ний, ного, ч. Кінь такої масті або взагалі кінь. Того ж таки дня запріг він буланого в санчата й повіз жінку кататися (Коцюб., І, 1955, 303).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 253.

Буланий, а, е. Буланый. Сідлай коня вороного, а під себе ще буланого. Чуб. V. 41., Ум. Буланенький. АД. II. 45.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 109.