БУ́КЛІ, ів, мн. (одн. бу́кля, і, ж.), заст. Завиті кільцями пасма волосся. Очі Щербини стежили за її вже зморшкуватою рукою, що промайнула невловимим рухом по товстій буклі (Ільч., Серце жде, 1939, 192).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 252.