БУЙНІ́ТИ, і́є, недок. Пишно рости, розквітати; буяти. Буйніє дружне поле, пахне материнка, полинець (Горд., Дівчина.., 1954, 135); * Образно. Це дуже добре, коли минуле зникає і на його місці буйніє сучасне (Смолич, День.., 1950, 89).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 251.