БУЗКО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до бузо́к. Добре йому впали у пам’яті.. І той вечір весни молодої, і навіть та квіточка бузкова (Вовчок, І, 1955, 148); Сидить Ольга на лавочці під бузковим кущем (Шиян, Гроза.., 1956, 677).
2. Такого кольору, як квіти бузку; ясно-ліловий. Горять, міняться на очах сині, зелені, бузкові, оранжеві й бурштинові легкі осяйні хмарини (Коз., Сальвія, 1959, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 250.