БУЗИ́ННИК, а, ч. Кущі бузини, бузинові зарості. Медже зупинилася у кущах бузинника (Тулуб, Людолови, II, 1957, 414); Вони,, крізь густий бузинник продерлися до огорожі (Смолич, II, 1958, 89).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 250.

Бузинник, ка, м. Кисель изъ бузинныхъ ягодъ. Лебед. у. Ум. Бузинничок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 107.