БУЗА́ ¹, и́, ж. На Кавказі, в Криму — легкий хмільний напій із проса, гречки, ячменю. А татари співали, кричали.. і смоктали з бурдюків п’яну бузу та кумис (Тулуб, Людолови, І, 1957, 165).

БУЗА́², и́, ж., вульг. Бешкет, безладдя, скандал. [Дудар:] Візьмемось до роботи! [Зубченко:] Ну, глядіть. Щоб не було бузи (Мик., І, 1957, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 250.

Буза, зи, ж.

1) Татарскій напитокъ изъ проса.

2) Нечистота въ немытой овечьей шерсти. У вовні бузи багато. Лебед. у.

3) Осадокъ въ жидкостяхъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 107.