БУЖА́НИ, а́н, мн. Стародавнє східнослов’янське плем’я. У верхів’ях Західного Бугу і правих приток верхньої течії Прип’яті жили дуліби, або волиняни (вони ж бужани) (Іст. УРСР, І, 1953, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 250.

бужа́ни (одн. ч. бужа́нин ж. бужа́нка) — стародавнє східносло­в’янське плем’я, що мешкало в поріччі Західного Бугу та Прип’яті; згадується в «Повісті врем’яних літ».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 57-58.