БУДІВНИ́Й, а́, е́.

1. Стос. до будування (в 1 знач.). Будівна механіка.

2. перен. Який створює що-небудь; творчий. Будівна робота партії.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 248.