БУДІВЕ́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до спорудження будов, до будівництва (в 1 знач.). На будову прийшла молодь, здебільшого колгоспна, яка ще не мала будівельного досвіду (Баш, На землі.., 1957, 37); Будівельна механіка; // Який здійснює будівництво чого-небудь, бере безпосередню участь у будуванні чогось. Після того, як завод прийняв від будівельного тресту новий гуртожиток, Коля попросив для себе окрему кімнату (Руд., Вітер.., 1958, 107); Будівельна бригада; // Признач. для будівництва; придатний для нього. Паровози а довгою валкою вагонів і платформ підвозили будівельні матеріали (Донч., І, 1956, 156); Знайшли в суворих цих місцях [в Сибіру] багатства небувалі: і хутра, й будівельний ліс, і золото блискуче (Забіла, Одна сім’я, 1950, 11); // Який виготовляє окремі конструктивні елементи будов. Будівельна індустрія.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 247.