БУДЬ-ЩО-БУ́ДЬ, присл. Те саме, що будь-що́². Будь-що-будь, а ти повік моя! (Фр., X, 1954, 67); Ним володіла одна думка. Здійснити її він мусив будь-що-будь (Ільч., Серце жде, 1939, 385).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 250.