БУДУВА́ННЯ, я, с.
1. тільки одн. Дія за знач. будува́ти 1, 2. Андрій був як у гарячці. Йому здавалось, що все йде дуже помалу, що будуванню кінця не буде (Коцюб., II, 1955, 39); Він захоплений не тільки процесом будування, а й ефектом від нього! (Ле, Міжгір’я, 1953, 355).
2. Готова будівля, споруда. Студент.. почав розказувати про старинні будування в Азії і в Європі (Н.-Лев., І, 1956, 366); Хто руйнує, — по тім зостається руїна, ..Хто будує, — лиша по собі будування (Гр., 1, 1963, 125).
3. тільки одн. Характер, особливості, стиль будови; архітектура. Кладовище в Мадріді.. Збоку гранітна каплиця стародавнього будування (Л. Укр., III, 1952, 390).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 249.