БУДЕ́ННИЙ, а, е.
1. Не святковий, робочий. Тимоха козак штепний був: ..шапка одна буденна, друга празникова (Кв.-Осн., II, 1956, 254); Христя нидьгиє: буденні дні були їй щасливіші над свято! (Мирний, III, 1954, 244); Багато діла. Час полуденний. Це ж не неділя, А день буденний (Дор., Літа.., 1957, 40).
2. Повсякденний, звичайний. О. Нестор пірнув з головою в те море буденних клопотів та заходів: орав і сіяв, плекав худобу (Фр., VII, 1951, 15); Все було як завжди, життя йшло буденним, звичайним темпом (Коцюб., II, 1955, 397); За полем міцно вросло в землю мирне, трудове місто. В ньому кипіла буденна праця (Дмит., Обпалені.., 1962, 235); // перен. Позбавлений радості, яскравості; одноманітний, сірий. І от прийшов буденний час, як темний гай в снігу навколо.,. (Сос., I, 1957, 406); Не можна тему простої людини трактувати в мистецтві — як буденну, дрібну тему (Довж., III, 1960, 8); Про величні діяння радянських людей, їх трудовий героїзм не можна говорити словами сірими, безбарвними, буденними (Рад. Укр., 7.V 1957, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 246.