БУ́ВШИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до бу́ти; // у знач. прикм. Спокій… лиш я тужу за чимсь, нема мені спокою; мабуть, чи то не жаль мені за бувшою весною (Мак., Вибр., 1954, 359); Платформа ж "Плуга".. перехиляє центр ваги роботи спілки в бік роботи серед бувшого селянства (Еллан, II, 1958, 128).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 246.