БУБУ́Х, виг. Уживається як присудок за знач. бу́хнути 3 і бу́хнутися. Коли це зміюка — бубух! Аж земля затряслась (Укр.. казки, 1951, 80); Як покотиться під ноги.. хлопчисько якийсь. І під самі ноги бубух! (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 245.