БУБНЯ́Р, а́, ч. Гравець на бубні. Бриніли струни бандур, відбивали ритм бубнярі (Панч, Гомон. Україна, 1954, 302); Значить, в путь. Туди, де бубнярі по селах гулко б’ють (Забашта, Вибр., 1958, 206).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 244.