БУБЛЕ́ЙНИЦЯ, і, ж. Жін. до бублейник. Піднялися на місто йти бублейниці, палянишниці (Кв.-Осн., II, 1956, 10); Тетяна, пишна й рум’яна, гладка бублейниця, наступає (Коч., І, 1956, 512).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 244.

Бублейниця, ці, бублешниця, ці, ж. Пекущая бублики и торгующая ими. Котл. Ен. VI. 14. Піднялись на місто йти бублейниці, палянишниці. Кв. Була у нас на селі бублейниця. МВ. ІІ. 195.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 103.