БРІД, бро́ду, ч. Мілке місце річки, озера або ставка, в якому можна переходити або переїжджати на інший бік. Коло млина, коло броду Два голуби пили воду (Укр.. лір. пісні, 1958, 129); Не розглядівши, кажуть, броду. Не лізь прожогом перший в воду (Котл., І, 1952, 166); Чомусь дівчина до броду По воду не ходить (Шевч., II, 1953, 146); Вільні броди й переходи Здовж великої ріки (Фр., XIII, 1954, 355).

◊ Пита́ти (спита́ти) бро́ду — розпитувати людей, дізнаватися про кого-, що-небудь перед тим, як починати щось. — Про мене, мамо, спитайте броду, — не будете жалкувать на Нимидору: вона дівчина здорова, робоча (Н.-Лев., II, 1956, 179).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 237.

Брід, броду, м.

1) Бродъ. Не спитавшись броду, не лізь у воду. Посл.

2) Ручей. Розлилися води на чотирі броди. Чуб. ІІІ. 142. Ум. Брідок, брідочок. Отам у мене за хатою тече брідочок. Лебед. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 100.

брід — мілке місце річки, озера, ставка, де можна переходити або переїжджати на інший бік; символ тернистого шляху, набуття людиною знань, досвіду, символ невідомого, часто небезпечного жит­тєвого вибору; поетичний образ чотирьох бродів трапляється в на­родних піснях («Розлилися води на чотири броди») і виступає заголовком роману М. Стельмаха; брід у значенні дороговказу, поспішно­го рішення маємо у прислів’ї: «Не спитавши броду, не лізь у воду». Коло млина, коло броду два голуби пили воду (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 56.