БРЯЗК, у, ч. Звуки від ударів по металевих або скляних предметах; брязкіт. Чути скрип пер, шелест паперу, брязк ножиць (Фр., IV, 1950, 31); Летить додолу склянка, і в брязк розбитого скла влилось налякане "ах!"… (Коцюб., II, 1955, 250); В руці пахолка блиснув ніж І покотився з брязком вниз. Коли козак пахолка стис (Бажан, Роки, 1957, 233).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 242.